Учора, Президент України Володимир Зеленський присвоїв Ярославі Руденко звання «Народна артистка України».
Ярослава Руденко родом з села Рудка, Гребінківського району. Солістка Національної філармонії України та Заслуженого академічного ансамблю пісні і танцю Збройних сил України. Співає в різних стилях — від фольклорного до естрадно-народного.
Ярославо, у Вас досить щільний графік виступів, зокрема, волонтерських поїздок на передову, щоб підтримати наших захисників і захисниць. Кожна поїздка, безумовно, особлива. Але все ж яка з поїздок запамʼяталася найбільше та чому?
Я з 2014 року постійно виступаю в зоні бойових дій для наших воїнів. Стараюся на свята бути там, де виборюють наше майбутнє, нашу незалежність, волю. От на Великдень поїхала в Донецьку область в батальйон «Айдар». Вони святкували 10-річчя батальйону. До речі, командир батальйону «Айдар» — Герой України, легендарний «Хук» (Олександр Коваленко). Нас дуже гостинно зустріли воїни. Старалися постійно чимсь смачненьким пригостити, порадувати. Взагалі, українці неймовірні люди. Я щаслива, що народилася тут і зараз…
З усіх поїздок до воїнів мені найбільше запам’яталася одна з перших. Це був 2014 рік. Я виступала неподалік міста Словʼянськ. Швидка до штабу привезла воїна, який загинув… Хлопчині було років 18. Від важкого поранення його медики не змогли врятувати. Привезли, щоб його старший брат, який теж воює, зміг із ним попрощатися. А в нас саме ішов концерт. Ми вимкнули музику. І всі підійшли до швидкої. Старший брат прощався з меншим братом… Це страшне. Біль…
Я не усвідомлюю свого життя без концертів для наших воїнів. Власне, це і є моє життя. Кожна поїздка особлива. Одна запам’ятовується болем і великою тугою за тими, хто віддав своє життя за незалежність України. Інші — позивними емоціями, легкістю. Адже часто із бійцями разом співаємо разом пісні та танцюємо… Буває й таке, що потрапляю в небезпеку. Але про це розкажу колись, пізніше.
Дуже часто я приїжджаю на концерт до воїнів, а мене впізнають. Бо ми бачилися в 2014, 2015… Мені здається, що мене знають усі українські військовослужбовці (усміхається, – прим. ред.).
Багато воює наших дівчат. Я хочу згадати моїх подруг. Це Оля, з якою ми познайомились на початку війни, в 2014-му. Наталя із Покровська, знайомі з 2017-го року. Світлана з 24-тої окремої механізованої бригади імені короля Данила. Люба з «Айдару». Іра, Саша, Роксолана, Мирослава, Віталіна…. Олена з «Азову», добра душа.
Ви кандидат мистецтвознавства. Працюєте зі студентами. Що для Вас найголовніше у роботі зі студентами? На які моменти завжди стараєтесь звернути їхню увагу?
У 2019 році я захистила кандидатську дисертацію. З 2016-го займаюся викладацькою діяльністю. Люблю студентів — діти дуже розумні та талановиті. Це наше майбутнє. Світле, гарне, українське. Для мене надважливо, щоб студенти на моїх заняттях відчували себе дуже комфортно. До всіх я ставлюся однаково, нікого не виокремлюючи. Вважаю, що викладач повинен не тільки хороші знання давати, а і правильно вибудовувати спілкування зі студентами: щоб не було булінгу та щоб студенти не боялися викладача.
Цьогоріч захищатиму докторську дисертацію. Це іще один мій обдуманий, рішучий крок. Я зі студентства цікавилася психологією, тому для докторської обрала саме цей напрямок — психологію. Вважаю, що поєднувати свої виступи та психологічну допомогу дуже добре і дуже дієво. А зараз це ще й необхідно. Після нашої перемоги актуальності не втратить.
Ярославо, що для Вас означає бути успішною? Якими які якості мають бути в успішної жінки?
Успішність для кожної людини своя. Що таке успіх? Він проявляється у всьому. Хтось себе реалізовує в сімейному житті — ідеальна дружина та мама. Хтось — у карʼєрі. Для мене ж успіх — це щось різностороннє та водночас єдине. Вважаю, що людина повинна бути щасливою в сімʼї, мати блискучу карʼєру, радіти життю. Це і є успіх. Успіх — це бути щасливою! Нещодавно я отримала нагороду у рамках премії «Найкраща українка а професії» в номінації «Народна артистка України». Дякую пані Тетяні Коляді та пані Марині Кінах за підтримку та віру в мене.
Як, на Вашу думку, кожен та кожна можуть пришвидшити перемогу?
Наша перемога залежить від допомоги міжнародних партнерів. Світ повинен бути на стороні з Україною. Але все ж таки, все в наших руках. Бо саме на полі бою вирішується наша доля. Ми повинні розуміти, що війна не за горами, а тут і зараз. Розуміти, що воїнам, які на передовій, важко та вони потребують ротації. Тому не потрібно бути осторонь. Ставайте до лав ЗСУ і продовжуйте боротьбу! Дуже часто чую: «Економічний фронт», «Мистецький фронт»… Ні, друзі, фронт є один!
