Обличчя Super Lady №16 – Галина Кузьменко: «Сім’я – це найважливіша складова держави» 

 

 

 

 

 

  Героїня номеру – жінка, яка після успішної кар’єри у бізнесі пішла у науку. Вона гармонійно поєднує всі сфери життя, займається громадською та благодійною діяльністю. Мотивує самовдосконалюватися, розвиватися та постійно рости – всі ці слова інші говорять про експерта Національної премії «Найкраща українка в професії» та володарку почесного звання «Заслужений економіст України» Галину Кузьменко.  Галина – економіст, кандидат економічних наук , доцент. Наша героїня удостоєна ордену княгині Ольги ІІІ ступеня, ордену Святого Миколи Чудотворця, ордену королеви Анни Ярославни, ордену «Свята Софія» та ін.

 

 

Галино, Ви – бізнес-леді та науковець. Розкажіть, чому з бізнесу все ж вирішили повернутися до науки?

Ні для кого не секрет, що більшість з нас або теоретики, або практики. І лише незначний відсоток людей прагне опанувати чи поглибити знання і при цьому реалізувати свої амбіції у бізнесі. Все життя мене цікавила робота, у якій можна щось створювати, а не лише практикувати. Це прагнення вперше проявилося ще під час початку моєї кар’єри на перших робочих  місцях – у фінансовому відділі, а потім  у бюро організації та удосконалення управління виробничого об’єднання по виготовленню сівалок « Червона зірка».  Ми займалися удосконаленням організаційної структури підприємства з метою підвищення ефективності показників управлінського процесу та поліпшення функціонування підрозділів, цехів, відділів. Своєю чергою завдяки нашій стратегії завод почав економічно рости завдяки виявленню резервів росту продуктивності праці тощо. Через рік ми вже більш ефективно використовували робочий час працівників, скоротили зайві функції та пришвидшили якість передачі інформації та завдань від керівника до безпосереднього виконавця .

Саме тоді з’явилась ідея надрукувати посадові інструкції, що описують діяльність кожного робочого місця підприємства. Цю ідею підтримало профільне Міністерство, яке виділило кошти на друк двох томів посадових інструкцій (дві книжки по 400 сторінок кожна). Я була співавтором книги, яку, фактично, можна назвати моєю першою науковою працею. Потім Міністерство передало нашу книгу всім підприємствам такого ж профілю, чим, зізнаюся, дуже пишалася. Тому, можна стверджувати, що я більшу частину своєї кар’єри була пов’язана з наукою.

Яким чином Ви використали отриманий досвід під час організації роботи власної аудиторської компанії «Леда»?

Щойно з’явилася можливість відкрити власну справа, я вирішила це зробити. Досвід організації роботи всередині великих підприємств вже був, залишалося використати власні знання та отриманий досвід в організації роботи власної компанії. Наше підприємство «Леда» не тільки отримало сертифікати аудиторів, але й за підтримки колег у Кіровоградській області було створено відділення Спілки аудиторів України та регіональне відділення Аудиторської палати.

Які складнощі довелося долати, коли стали засновницею власної справи?

Якщо сьогодні одна з головних проблем — нестача висококваліфікованих працівників, готових працювати на результат і постійно розвиватися у професіональному плані, тоді питання полягало у відсутності інформації, що б допомогла в аудиторській справі. Довелося все напрацьовувати власними силами та не без допомоги колег, яких в часи заснування «Леда» було мало.

Ще одне питання, яке невдовзі постало – це ті ж самі кадри. Ми з колегами дійшли думки, що було б непогано створити на базі нашого інституту сільгоспмашинобудування кафедру, де б готували спеціалістів для податкової, для КРУ, і, звичайно, для бізнесу. Кафедра аудиту та оподаткування була створена у 1996 році. У той час я навіть подумати не могла, що більше восьми років працюватиму там, а потім продовжу  свою наукову діяльність  на кафедрі соціоекономіки  та управління персоналом Київського національного економічного університета імені Вадима Гетьмана!

Перед тим, як стати викладачем у виші, Ви працювали у  авіакомпанії МААК«УРГА». Які завдання особисто Ви ставили перед собою, коли прийшли працювати в авіакомпанію?

 

Головне моє завдання полягало у створенні передового інноваційного    соціально – відповідального підприємства. Для тих, хто знайомий з економічними процесами та основами управління великими компаніями, знайомі можливі труднощі, що можуть виникнути в процесі трансформації деяких процесів. Їхня мета – завжди вихід на більш високий рівень. Чим більш складні завдання, тим більш нелегко щось змінювати. Подекуди доводиться долати внутрішній супротив людей, допомагаючи їм реорганізувати власний робочий процес і цим самим полегшити собі роботу. В  МААК«УРГА» ми вважали за правильне підбирати  для підприємства найкращих випускників , запрошували і місцеві, і з інших міст, і з закордону.   Спочатку вони проходили   місячне стажування , приступали до своїх обов’язків , але на  постійній основі продовжували своє  навчання , щоб   стати  справжніми професіоналоми своєі справи . Ми навчали  іноваційно  мислити , системному підходу до аналізу складних ситуацій , здатності на основі поєднання  високодуховних, загальнолюдських і професійних цінностей  реально оцінювати свої можливості та нести відповідальність за результати своєі праці .  Ми пишалися, що наші працівники  не просто професіонали своєі справи, а відповідальні ,  морально етичні, соціально зрілі особистості.   Сьогодні 9 працівників авіакомпаніі МААК«УРГА» працює в ООН.   Багато  бувших працівників стали керівниками авіакомпаній,  юридичних  фірм. В авіакомпанії «УРГА» працювали понад 30 випускників різних кафедр  Центральноукраінського національного технічного університету : механіки, економісти (бухгалтери), менеджери. Запрошували на роботу випускників  Київського національного університету  ім. Т. Г. Шевченко , Національного авіаційного університету,  Київського  економічного університету імені Вадима Гетьмана, працевлаштовувати диспетчерів, пілотів  Кіровоградської льотної академіі, перекладачів Центральноукраінського педагогічного університету тощо.  Не дарма наше підприємство було одним із найкращих у Європі та серед перевізників ООН. Звісно ж, що за всі ці роки я добре знала  професорсько – викладацький склад вищих навчальних закладів в Україні та за кордоном, плідно, ефективно з ними  співпрацювала, брала активну участь в конференціях, приймала на стажування абітурієнтів, проводили спільні заходи.

 

Чи вдалося реалізувати поставлені завдання?

Я вважаю, що так. МААК «УРГА» 18 років очолював Леонід Шмаєвич (заслужений працівник транспорту України, кавалер ордену «За заслуги» III ступеня) – мій чоловік, з яким ми познайомилися якраз на роботі в авіакомпанії. Саме його заслуга у тому, що колектив не тільки єдине ціле, а й збільшення робочих місць удесятеро – з 40 до 400. За його період керування авіакомпанією авіапарк був майже удвічі збільшений (з 13 літаків АН-24 і АН-26 до 20 літаків), була створена потужна виробнича інфраструктура, технічний центр з ремонту повітряних суден, школа підготовки льотних спеціалістів, логістичний центр,  міжнародний пасажирський термінал.

Тоді на підприємстві діяли близько 60 соціальних програм, завдяки яким відбувалася фінансова підтримка молодих спеціалістів, регулярно виплачувалися працівникам премії, а наприкінці року – «оздоровчі». Була у нас й матеріальна підтримка молодих батьків. Весною та восени працівникам авіакомпанії «УРГА» виплачували гроші на придбання вітамінів – овочів і фруктів. Ми спільними зусиллями об’єднали колектив і надавали кожному з його членів необхідну підтримку. Здорова трудова атмосфера сприяла покращенню показників у роботі та робила підприємство бажаним місцем роботи для багатьох фахівців. «УРГА» була економічно успішним державним підприємством, на якому багато хто хотів працювати.

 

Яка, на Ваш погляд, існує проблема у сучасному бізнесі?

Я вважаю, що зараз одна з проблем, яку найбільше обговорюють люди – відсутність чесності керівників державних підприємств і структур, які першим встановлюють заробітну платню по пів мільйона-мільйону гривень. У цей час на цьому ж підприємстві працівники можуть не отримувати і мінімальної зарплатні, а пенсіонери на свою пенсію здебільшого узимку не можуть оплатити комунальні платежі.

 

Чи можливо подолати цю проблему?

Вірю, що можливо. Потрібно повертатися до духовних цінностей, до професійності й експертності у виборі керівників усіх рівнів. У керма компанії має бути чесна людина, яка має совість та великий рівень відповідальності. Така людина розуміє: на її плечах – величезна відповідальність як за долю підприємства, так і за завтрашній день кожного працівника. Згадую, коли декілька років тому я у липні прийшла працювати на керівну посаду державного підприємства, яке перебувало в кризі, то свою першу зарплату я отримала аж у грудні. Не тому, що коштів не було, а тому, що я не мала морального права отримувати зарплату, не вививши з кризи підприємство. І тільки, коли підприємство отримало перші прибутки та працівники – премії, і я дозволила бухгалтеру дати мені зарплату. Вважаю такий підхід чесним і правильним. Сьогодні ж, на превеликий жаль, всі ми є свідками діаметрально іншої ситуації – люди йдуть на високі посади з умовою отримання високих зарплат і без жодних зобов’язань.

На Вашу думку, якими орієнтирами варто керуватися у житті?

Реалії вимагають від нас вчасно адаптовуватися до змін, ставати товстошкірими у деяких питаннях, безперестанно розвиватися, зростати як особистість і не втрачати у будь-яких ситуаціях відчуття власної гідності. Для мене завжди була, є та залишається орієнтиром сім’я. Сімейні цінності слід прививати змалечку. Адже розуміння власного походження, знання про власний рід, повага до рідних не дадуть зійти на криву стежку.

 

Хто має виховувати у дитини всі ці якості та наповнювати її знаннями?

Передусім це – мама та тато. Здебільшого, звісно це завдання вважається жіночою справою, адже саме жінка покликана створювати затишок, обрамляти і берегти домашнє вогнище, а чоловік має створювати для жінки умови і можливості творити, народжувати і виховувати дітей. Хоч сучасний ритм життя дещо змістив ці акценти, сімейні цінності завжди є незмінними. Важливо закласти правильний фундамент сімейних цінностей, оскільки сім’я – це найважливіша складова держави. Не можна побудувати державу без належної уваги до сім’ї.

 

 

Які Ви з чоловіком, Леонідом Ізраілевичем, закладаєте цінності у підростаюче покоління?

Ми з чоловіком пліч-о-пліч йдемо по життю вже двадцять восьмий рік. Він мене спочатку помітив у наших ділових стосунках, коли я працювала директором аудиторського підприємства «ЛЄДА». Вже потім це все переросло у романтичні стосунки і згодом – у сім’ю. Ми навчаємо і наших племінників, і онуків, що важливі та головні кроки першими мають робити чоловіки: брати на себе відповідальність, піклуватися про дохід сім’ї. Створення домашнього затишку – це вже завдання берегині, жінки.

 

Галина Кузьменко

Разом з чоловіком Ви продали автомобіль, щоб мати кошти на спорудження у Голованівську меморіалу пам‘яті  закатованим у роки Другої світової війни єврейського населення…

Історія – це те, про що ми не маємо морального права забувати. З перших днів заснування Голованівськ був польсько-єврейським містечком, у якому жили представники різних віросповідань. Проте, кривава революція все змінила, а після неї у самому лише Голованівську у роки Другої світової війни було розстріляно та закатовано кілька сотень місцевого єврейського населення. Люди рятувалися втечею та переховуванням, змінювали прізвища… Батьки  мого чоловіка – одні з тих  небагатьох представників єврейського населення району, кому вдалося врятуватися від фашистської розправи.

Цей меморіал – вшанування пам’яті тих невинно закатованих людей. На його стіні викарбовано імена близько  тисячі  людей, особи яких вдалося встановити. Щоб дізнатися їхні імена, чоловік наполегливо  провів кілька рокові пошуки, які вивели  на Москву. Там у держархіві  знайшлась порядна людина, яка допомогла нам отримати список жертв. Дякуємо за підтримку , управлінню культури кіровоградської облдержадміністрації , всім небайдужим державним топ-менеджерам та громадянам. Історію не можна забувати, бо вона – частина нас.

 

Вас називають успішною жінкою. Розкажіть про власні критерії успіху.

Сьогодні перед жінкою стоїть чимало завдань – від оберігання домашнього вогнища до кар’єрної самореалізації на рівні з чоловіками. Ми самі поставили собі такі високі планки. Що найважливіше – багатьом з нас вдається гармонійно поєднувати різні сфери життя, реалізовуючи себе як любляча дружина та мати, а також як бізнес-леді або у моєму випадку – науковець. Ролі сучасної жінки дуже багатогранні, і чомусь багато справді ціннісних місій сьогодні нівелюється та навіть стають предметом осуду чи звинувачень у консерватизмі. Для мене успіх – це постійна робота над собою заради себе самої, а не заради «А що скажуть люди?». Успіх – це, коли ти можеш дозволити собі вдосконалюватися, займатися улюбленою справою, радіти життю та при цьому залишатися собою. Бажаю кожній обирати себе та бути успішною передусім у власних очах!

 

Від admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *