Сінчук Олеся Володимирівна – мисткиня-універсал (композиторка, поетеса, піаністка, співачка, актриса), громадська діячка, волонтерка. Членкиня Національної спілки письменників України (НСПУ), Ліги українських композиторів, Національної спілки театральних діячів України та Асоціації діячів естрадного мистецтва. Засновниця міжнародного мистецького проєкту «Мелодії України в містах Європи».
Змалечку сприймала простір через звуки та гармонію. Для мене музика завжди була чимось надзвичайним, осяйним, прекрасним, як безпосереднє відчуття радості. Понад усе мені хотілося бути поруч із цією красою, жити в ній і творити самій.
Тому радію, що обрала цей шлях – служіння Прекрасному.
Зрозуміла, що справжня місія митця — запалювати вогонь надії там, де панує темрява. Мій вихід у простір культурної дипломатії став відповіддю на запит часу.
-Які виклики сформували вас як лідерку?
Для жінки-митця головний виклик — це вміння тримати внутрішню вертикаль і гармонію у часи хаосу. Необхідність бути одночасно тендітною на сцені й непохитною в організації міжнародних проєктів. Лідерство для мене — це відповідальність за ту духовну хвилю, яку несу людям, і здатність об’єднувати таланти заради спільної Перемоги.
-Що для вас означає звання «Найкраща українка в професії»?
Це висока планка відповідності моїй землі та моєму народу, визнання того, що мій шлях синтезу мистецтв є цілісним і потрібним Україні.
Пишаюсь, що маю можливість бути голосом своєї культури в Україні і за кордоном , підтверджуючи, що українська жінка здатна творити світи навіть у найважчі часи.
-У чому полягає ваша соціальна місія сьогодні?
Через музику й слово прагну відкривати світові велич українського духу.
Бачу свою роль у тому, щоб через творчість зцілювати душі і нагадувати кожному про наше світле коріння та неминуче відродження.
Я бачу свою роль у тому, щоб через творчість зцілювати душі і нагадувати кожному про наше світле коріння та неминуче відродження.
Ця місія для мене — не просто красиві слова, а глибоке внутрішнє покликання, яке пульсує в кожному творчому акті. У світі, де так багато болю, розчарувань, відчуття втрати себе та розриву зі своїми витоками, творчість стає тим ніжним, але потужним інструментом, який може торкнутися найглибших шарів людської душі. Вона діє як світло в темряві: не агресивно, не нав’язливо, а тихо і проникливо — зцілює рани, які не видно оку, повертає надію, відновлює зв’язок із тим, що вічно живе в нас.
-Яке послання ви хочете передати жінкам України?
Преславні!
Кожна з вас — це унікальна мелодія, записана в серці Всесвіту.
Ми,українки – багатогранні, сильні і маємо дивовижний дар — перетворювати біль на пісню, а виклики — на можливості.
Ваша віра і ваша краса — це світло.
Сяйте, творіть, любіть!