Одарка Дьома-Пісна
Відома українська художниця, Віце-президент міжнародної асоціації художників «Musa International Art Space», входить в список п’ятдесяти найкращих художників світу за версією італійського каталогу сучасного мистецтва «Woman’s Essence», учасниця офіційного павільйону України на 58-му Венеціанському Бієнале, та участница паралельного проекту в національному павільйоні Бангладешу на 58-му Венеціанському Бієнале. лауреат премії «Найкраща українка в професії 2019», радник мера м Умань з питань культури і мистецтва. Жінка року 2019 « жінка – народний дипломат» за врученням щорічного звання в місті Умань. Засновник кінофестивалю «Uman International cinema festival» спільно з митцем Carlos Garsia Lahos
КЛЮЧОВІ МОЗАЇКИ УКРАЇНИ – ВІД ІСТОРІЇ ДО СЬОГОДЕННЯ
Мозаїка у перекладі (фр. mosaique, іт. Mosaico, від лат. Musivum, буквально – присвячене музам). Як багато чуттєвості, краси і грації в цьому слові. Мозаїкою називається візерунок, викладений на різних поверхнях (стінах, підлозі, стелі). Матеріалом мозаїки служить, як кераміка і скло, так і дерево, прості камені, смальта і т.д. У цій статті ми поговоримо про історичний аспект деяких самих великих мозаїк України, таких як Київський річковий вокзал, Літературно-меморіальний музей Островського в Шепетівці та серію мозаїчних рельєфів у Кривому Розі.
К
Мозаїка у перекладі (фр. mosaique, іт. Mosaico, від лат. Musivum, буквально – присвячене музам). Як багато чуттєвості, краси і грації в цьому слові. Мозаїкою називається візерунок, викладений на різних поверхнях (стінах, підлозі, стелі). Матеріалом мозаїки служить, як кераміка і скло, так і дерево, прості камені, смальта і т.д. У цій статті ми поговоримо про історичний аспект деяких самих великих мозаїк України, таких як Київський річковий вокзал, Літературно-меморіальний музей Островського в Шепетівці та серію мозаїчних рельєфів у Кривому Розі
Київський річковий вокзал
Київський річковий вокзал збудований у 1957-1961 роках на Поштовій площі за проектом архітекторів Вадима Гопкало, Вадима Ладного, Григорія Слуцького та інших. З боку Дніпра будівля має чотири поверхи, з боку площі – два. Споруда була оздоблена інкерманським вапняком. На перших двох поверхах були розташовані адміністративно-господарські служби, касовий зал, камери схову та інші приміщення. На третьому і четвертому – пошта, ресторан на 75 місць, кафе-буфет на відкритій терасі, читальна кімната та душова кімната. Вокзал був розрахований на одночасне обслуговування 550 пасажирів.
Оздоблення інтер’єрів виконували художники Ернест Котков, Валерій Ламах та Іван Литовченко, відомі з поміж іншого своїми роботами в аеропорті «Бориспіль», монументальними мозаїками на житлових будинках по проспекту Перемоги, метро Шулявська. У декоративних панно використовувалося іноваційне для того часу поєднання матеріалів – кераміки та кольорових цементів. В інтер’єрі залу очікування були створені 3 монументально-декоративних панно – «Дніпро – торговий шлях», «Богдан Хмельницький» та «Жовтень». Приміщення ресторану прикрашали три композиції – панно «Україна» і фризові композиції «Праця» та «Відпочинок». Вестибюль з обох боків прикрашали композиції «Чайки над водою».
У 2011 році, паралельно з реконструкцією розв’зки на Поштовій площі, було розпочато реконструкцію приміщення вокзалу, на що планувалося виділити 5 млн $. Згідно плану вокзал повинен бути введенний у експлуатацію до дня Києва у 2013 році.
Літературно-меморіальний музей Островського, Шепетівка
Літературно-меморіальний музей Миколи Островського побудовано за індивідуальним проектом завідувача кафедрою Київського інженерно-будівельного інституту професора М.Гусєва та архітектора Хмельницького інституту «Гіпроцивільпромбуд» В.Суслова. Художньо-монументальне оформлення здійснювали понад 80 художників-дизайнерів з художніх фондів України під керівництвом киян, лауреатів Державних премій архітектора А.Ігнащенка і художника А.Гайдамаки. Над створенням експозиції працювали хмельницькі художники Л.Коваленко та І.Скорупський. Музей став справжнім витвором архітектурного мистецтва. В 1989 році його занесено до міжнародного каталогу «Музеї світу». На насипному пагорбі піднялася велика центрична споруда. П’ять пілонів тримають бетонне кільце, що символізує вінок пам’яті письменнику. Зовнішнє оздоблення створює враження урочистості й суворості: важкі, зібрані в кільце червоні прапори, зіткані з камінчиків смальти, андезитова шашка нагадує бруківку. Невеликий внутрішній дворик у формі кола, що характерний для проектів театрів та клубів 20-х років. В оформленні споруди і експозиції використано два кольори: червоний і сірий. Перший символізує боротьбу і революційний порив, другий – труднощі, що випали на долю Островського та його сучасників. Експозиція розміщена по колу на третьому поверсі будівлі площею понад 700 кв. м, і поділена на дві зали. В першій висвітлюється життя і творчість Миколи Островського, в другій – виховне значення його творчості. За задумом, відвідувач мав пройти експозиції музею по колу і спуститися на перший поверх тими ж сходами. Але у 90-х роках останній сегмент у цьому шляху було вилучено. Зараз тут находиться урочиста зала реєстрації шлюбів.
Кривий Ріг
Серія мозаїчних рельєфів у Кривому Розі. Кривий Ріг – найдовше місто України, і згідно з офіційними даними, його довжина складає 126 км. Основна частина монументального мистецтва Кривого Рогу розташована в центрі міста, проте я дізнався, що у віддалених районах багато фасадів жилих будівель також прикрашені монументальним мистецтвом. Зокрема, деякі роботи розміщені в одному з найвіддаленіших районів міста – Терновському. В мене зайняло близько двох годин дістатися туди громадським транспортом з центру міста. На шістьох типових будинках по вулиці Черкасова я знайшов шість цікавих рельєфних мозаїчних панно, створення яких пов’язую з перебуванням у місті видатного українського художника Григорія Синиці – однієї з ключових постатей в історії усього монументального мистецтва України ХХ сторіччя. У 60-х роках за його керівництва працювали Алла Горська, Галина Зубченко, Віктор Зарецький та багато інших художників, для яких він став учителем. У 1968 році Григорій Синиця змушений був переїхати до Кривого Рогу. Знайдені і цьому місті роботи дуже схожі на стиль, який розвивав Григорій Синиця і мав назву «флоромозаїка». Це питання ще доведеться перевірити, але найбільш імовірно, що ці роботи в Тернівському районі Кривого Рогу були створені або самим Григорієм Синицею, або ж кругом його учнів.
Київський річковий вокзал
Київський річковий вокзал збудований у 1957-1961 роках на Поштовій площі за проектом архітекторів Вадима Гопкало, Вадима Ладного, Григорія Слуцького та інших. З боку Дніпра будівля має чотири поверхи, з боку площі – два. Споруда була оздоблена інкерманським вапняком. На перших двох поверхах були розташовані адміністративно-господарські служби, касовий зал, камери схову та інші приміщення. На третьому і четвертому – пошта, ресторан на 75 місць, кафе-буфет на відкритій терасі, читальна кімната та душова кімната. Вокзал був розрахований на одночасне обслуговування 550 пасажирів.
Оздоблення інтер’єрів виконували художники Ернест Котков, Валерій Ламах та Іван Литовченко, відомі з поміж іншого своїми роботами в аеропорті «Бориспіль», монументальними мозаїками на житлових будинках по проспекту Перемоги, метро Шулявська. У декоративних панно використовувалося іноваційне для того часу поєднання матеріалів – кераміки та кольорових цементів. В інтер’єрі залу очікування були створені 3 монументально-декоративних панно – «Дніпро – торговий шлях», «Богдан Хмельницький» та «Жовтень». Приміщення ресторану прикрашали три композиції – панно «Україна» і фризові композиції «Праця» та «Відпочинок». Вестибюль з обох боків прикрашали композиції «Чайки над водою».
У 2011 році, паралельно з реконструкцією розв’зки на Поштовій площі, було розпочато реконструкцію приміщення вокзалу, на що планувалося виділити 5 млн $. Згідно плану вокзал повинен бути введенний у експлуатацію до дня Києва у 2013 році.
Літературно-меморіальний музей Островського, Шепетівка
Літературно-меморіальний музей Миколи Островського побудовано за індивідуальним проектом завідувача кафедрою Київського інженерно-будівельного інституту професора М.Гусєва та архітектора Хмельницького інституту «Гіпроцивільпромбуд» В.Суслова. Художньо-монументальне оформлення здійснювали понад 80 художників-дизайнерів з художніх фондів України під керівництвом киян, лауреатів Державних премій архітектора А.Ігнащенка і художника А.Гайдамаки. Над створенням експозиції працювали хмельницькі художники Л.Коваленко та І.Скорупський. Музей став справжнім витвором архітектурного мистецтва. В 1989 році його занесено до міжнародного каталогу «Музеї світу». На насипному пагорбі піднялася велика центрична споруда. П’ять пілонів тримають бетонне кільце, що символізує вінок пам’яті письменнику. Зовнішнє оздоблення створює враження урочистості й суворості: важкі, зібрані в кільце червоні прапори, зіткані з камінчиків смальти, андезитова шашка нагадує бруківку. Невеликий внутрішній дворик у формі кола, що характерний для проектів театрів та клубів 20-х років. В оформленні споруди і експозиції використано два кольори: червоний і сірий. Перший символізує боротьбу і революційний порив, другий – труднощі, що випали на долю Островського та його сучасників. Експозиція розміщена по колу на третьому поверсі будівлі площею понад 700 кв. м, і поділена на дві зали. В першій висвітлюється життя і творчість Миколи Островського, в другій – виховне значення його творчості. За задумом, відвідувач мав пройти експозиції музею по колу і спуститися на перший поверх тими ж сходами. Але у 90-х роках останній сегмент у цьому шляху було вилучено. Зараз тут находиться урочиста зала реєстрації шлюбів.
Кривий Ріг
Серія мозаїчних рельєфів у Кривому Розі. Кривий Ріг – найдовше місто України, і згідно з офіційними даними, його довжина складає 126 км. Основна частина монументального мистецтва Кривого Рогу розташована в центрі міста, проте я дізнався, що у віддалених районах багато фасадів жилих будівель також прикрашені монументальним мистецтвом. Зокрема, деякі роботи розміщені в одному з найвіддаленіших районів міста – Терновському. В мене зайняло близько двох годин дістатися туди громадським транспортом з центру міста. На шістьох типових будинках по вулиці Черкасова я знайшов шість цікавих рельєфних мозаїчних панно, створення яких пов’язую з перебуванням у місті видатного українського художника Григорія Синиці – однієї з ключових постатей в історії усього монументального мистецтва України ХХ сторіччя. У 60-х роках за його керівництва працювали Алла Горська, Галина Зубченко, Віктор Зарецький та багато інших художників, для яких він став учителем. У 1968 році Григорій Синиця змушений був переїхати до Кривого Рогу. Знайдені і цьому місті роботи дуже схожі на стиль, який розвивав Григорій Синиця і мав назву «флоромозаїка». Це питання ще доведеться перевірити, але найбільш імовірно, що ці роботи в Тернівському районі Кривого Рогу були створені або самим Григорієм Синицею, або ж кругом його учнів.
